3 грудня виповнюється 300 років від дня народження українського філософа, просвітителя, гуманіста, поета, який увійшов до списку 100 найвідоміших філософів світу, поряд з Сократом, Епікуром, Конфуцієм та іншими.
Філософ, вчення якого про любов, свободу
і життя зберігає актуальність через багато століть після його смерті. Григорій
Сковорода є єдиним європейським філософом, який доводив вірність власного
бачення світу всім своїм життям. Мислитель говорив, що у кожної людини в житті
є своє призначення, завданням кожного з нас є пошук єдино вірного шляху,
особливої місії на землі. Сковорода був патріотом і борцем за українську
незалежність, він дуже важко переніс знищення імперською владою Запорозької
Січі.
Григорій Сковорода був унікальним
педагогом-новатором, він постійно намагався вийти за рамки загальновизнаних
канонів, його методи викладання не припадали до душі російському царському
режиму. Але він ніколи не зраджував своїм принципам і часто залишав таку
роботу. Протягом свого життя Сковорода працював учителем та викладав в
навчальних закладах. Він був також надомним педагогом. Педагогічний талант
Сковороди був настільки блискучим, що він розробив власну методику навчання -
він прагнув, щоб його учні освоїли в першу чергу вміння мислити, аналізувати,
робити власні висновки. Подібне новаторство не прийшлося до вподоби владі того
часу, нерідко кар'єра вчителя закінчувалася безславно. Проте успіхи учнів
педагога-просвітителя можна розглядати як об'єктивний показник якості його
викладання.
Григорій Сковорода - «вічний
мандрівник», він обійшов пішки Угорщину, Австрію, Польщу, Німеччину, Італію.
Знайомився із ученими, відвідував лекції в університетах.
Він завжди виявляв зневагу до
чиновників. Нібито одного разу його запросила Катерина ІІ. Коли імператриця
увійшла до приймальні, всі присутні вклонилися їй, крім Сковороди, який пояснив
це так: «Не я хотів тебе бачити, а ти сама захотіла подивитися на мене. Як же
ти мене роздивишся, коли я вдвічі зігнуся?!»
Вважається, що Сковорода знав дату
смерті. 9 листопада 1794 року поет, за переказами, викопав собі могилу, одягнув
чисту білизну і навіки заснув. На місці його упокою, як він і заповідав, немає
хреста, тільки камінь з написом: «Світ ловив мене, але не спіймав».
Немає коментарів:
Дописати коментар