Бібліотечні уроки

СУЧАСНИЙ БІБЛІОТЕЧНИЙ УРОК (Методичка бібліотекаря Ляшенко Л.П.)

Всеукраїнський день бібліотек

Перше знайомство з книгою

Презентація бібліотечного уроку "Історія виникнення книги і письма"

Бібліотечний урок - гра-подорож Країна, якої немає на карті

Бібліотечний урок - гра-подорож Країна, якої немає на карті

Доброго дня, Вам. Сьогодні у нас не звичайний урок, а гра – подорож “По країні, якої немає на карті“. Сьогодні в роботі мені допоможуть книжкова виставка “Життя поруч з книгою “, тематична поличка “ Заглянь у словник “.

На околиці села, як мовиться у казці,

Жив веселий дід Хома з бабою Параскою.

Та поличка “ Веселинки баби Параски та діда Хоми” і також розклад міні – уроків.

І так почнемо наш міні урок в ІСТОРІЮ .

Упродовж усього життя ми звертаємося до книги. Батьки читали вам казки, вірші, співали пісні , коли ви ще і говорити добре не вміли. З дитячих років книжка допомагала вам пізнати себе і зрозуміти світ, що вас оточує. І чим би ви в школі не захопилися - історією, географією, математикою на допомогу завжди прийде книга.

І недарма говорять, що книга - це одне із див світу. Величезний світ лине до нас зі сторінок улюблених книг. А яка ж була перша книга? Давайте згадаємо.

( Бесіда) У давні часи на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Але потреба записувати, передавати іншим якісь відомості, досвід, знання виникла у людей дуже давно. Тож “сторінками” найдавніших книжок ставали камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому. Бо ж не було тоді ані паперу, ані пер чи олівців, не знали люди і літер - їх замінювали малюнками. Згодом винайшли перші абетки, додумалися писати на глиняних табличках. Та хіба на таких сторінках – цеглинах багато напишеш ? Вони були дуже важкі.

З часом люди навчилися робити зручні і легкі книги з тонкої козячої шкіри. Першу таку книжку зробили в Малій Азії, в стародавньому Пергамі у другому столітті до нашої ери. Тому папір із шкіри назвали пергаментом. А потім були книги з папірусу – це така болотяна рослина. А справжній папір на якому пишуть і сьогодні, люди навчилися робити дві тисячі років тому. Тому й почали у багатьох країнах писати на папері, саме писати, бо книги були рукописними, й одну книжку переписували, бувало, кілька років.

Минуло ще багато часу, коли з’явилося книгодрукування. В нашій країні це сталося в XVІ столітті. Ось така коротка історія появи книги. Але про це докладно можна дізнатися з книжкової виставки “ Життя поруч з книгою”. А ми продовжуємо далі.

Книга має над людиною велику владу. Над створенням книги працює багато людей: Хто вони? Скажіть, будь ласка? Так, це – письменники, редактори, художники, видавці.

Є книг багато-радісних , печальних,

Товстих, тонких, барвистих, наче жар.

Життя не вистачить, щоб їх перечитати. Книги видаються великими тиражами. Книги бувають різні: це і книги – гіганти – атласи, словники, довідники, енциклопедії, книги – малютки. В нашій бібліотеці найбільша книга – це “ Кобзар” Т.Г.Шевченка, а найменші – ціла збірка ось таких книжечок…

Цікаві повідомлення

1. Найбільша у світі книга знаходиться у Державній бібліотеці в Німеччині. За “ Книгою рекордів Гінннеса “ – це гігантський атлас вагою 120 кг. Виданий він у 1661 році і має розмір 170 х 110 см.

2. Абсолютний рекорд по мікровиданнях ( маленька книга) належить також німецьким майстрам. Вони створили книжку форматом трохи більше ніж 2 мм.

3. Перлиною слов’янської поліграфії вважається байки Крилова, надруковані 130 років тому. Ця книга трохи більша за звичайну марку.

· Як ви думаєте, яка книга практичніша? ( Міні – видання дозволяють з економити гори паперу. За думкою спеціалістів, кожен тираж звичайної книги – декілька гектарів хорошого лісу)

А зараз у нас « ВЕСЕЛА ПЕРЕРВА»

Казочка

Поживали дід та баба –             Гомоніла баба в сінях:

Молодий та молода -                 Я й сама її зварю,

У бабусі – кура Ряба,                А за те, мені на віник,

А у діда – борода.                     Дай ти бороду свою…

- Ой, ти бабо - баобабо,           -Чи жива ще кура Ряба?

Дід бабусі говорив;                    Хто кому там догодив ?

- Не несеться твоя Ряба,            Знають тільки дід та баба,

Краще б я її зварив.                   Й сивий віник з бороди!

Веселинка

Що ворона поробляє?

Третій день казки читає.

І каркоче тишком - нишком:

« Це якась погана книжка!

– Все про вовка, про лисицю,

Про кота, про рукавицю,

Навіть є про жабу трошки,

Є ще про Котигорошка,

І про змія, що літає…

Лиш про мене тут не має».

Помандруємо в міні - урок « ЛІТЕРАТУРУ».

Цікаві повідомлення

« Пам’ятники улюбленим героям”

США – двом хлопчакам: Тому Сойєру та Гекельбері Фінну .

ФРАНЦІЯ – пам’ятник символу д ‘Артаньяну.

ІТАЛІЯ - довгоносий Піноккіо-старший брат Буратіно.

ДАНІЯ – у Копенгагенському порту, дивиться на море ніжна Русалочка.

Конкурси:

І. У назвах яких книжок є призвісько собак?

· Троєпольський. “Білий Бім Чорне Вухо”

· Тургенєв “Му-Му”

· Трублаїні “Волохан”

· Погодін “Пірат” та інші

ІІ. У назвах яких книжок є назва котів?

· Франко “Мурко і Бурко”

· Кибальчич “Спогади кота Сивка”

· Крилов “Кот Василий”

· Перро “Кіт у чоботях” та інші.

Друзі, чи любете, ви мандрувати?

Книжки про землю далекі читати?

Сьогодні у бібліотеці Мюнхаузен – гість,

Про різні країни він вам розповість!

Тепер проводимо конкурс: “З якої країни літературний герой?”

1. Хто моторчик свій заводить?

З даху в гості, хто приходить?

Веселиться і співає

та цукерки наминає.

Є у нього справжній друг

Найцікавіший Малюк.

(Карлсон. Країна – Швеція)

2. В батька хлопчик дуже гарний

Незвичайний, дерев’яний.

Любить дуже батько сина,

Забіяку …

(Буратіно. Країна – Росія)

3. Виріс цей хлопчина з малої деревини,

У печі зміючку спік, сам на дерево утік,

Його гусятко врятувало, на крилечка свої взяло.

Принесло до тата й мами частуватись пирогами.

(Івасик-Телесик. Країна - Україна )

4. Я Бабусі у корзині

І обід несу й гостинці.

Раптом – сірий Вовк із хащі

Роззявляє хижу пащу.

Ти чого отут блукаєш? -

Розпитав, стрибнув у бік

Блискавично в лісі зник…

Відгадайте – ну, будь-ласка,

Звідки я, з якої казки?

(Червона Шапочка. Країна – Німеччина)

5. З’їла жінка горошину,

Згодом народила сина.

Виріс, як з води, хлопчина,

Захищать пішов родину.

Бився із змієм булавою,

Врятував братів з сестрою.

(Котигорошко. Країна – Україна)

6. Жили собі дід та баба, та й горя не знали.

Мали собі господарство, ще й кота тримали.

Але кіт той вже постарів, був ледачий і слабий.

От і каже господарю його жінка – баба.

- Їдь, мабуть, ти, діду, до лісу – там покинь котяку,

Бо від нього не діждемся, ні мишей, ні дяки.

От поїхав дід до лісу. Залишив у

Ньому свого старого кота, тай гайнув додому.

(Пан Коцький. Країна – Україна)

7. Я – сміливий хлопчик – зух,

У мене могутній дух:

Як скубне хто за чуприну,

Буде плакать, мов дитина,

Мені море по коліно,

А зовуся … (Цибулино. Країна – Італія)

8. Лише раз була у школі

Й більше не піду ні коли.

Я ніяка не дурепа

Я весела …

(Пеппі. Країна –Швеція)

9. До прогулянки він ласий,

Є на мед чутливий нюх.

В нього друг хлопчина Робін

Упізнали …

(Вінні Пух. Країна –Англія)

10. Якось в одної господині

В садочку стигли пиріжки.

Один, кругленький, з миски випав,

Лискучий, смажений бочок.

Дрібненькі крихітки насипав

На вишиваний рушничок.

(Колобок. Країна – Україна)

Перерва “Хочете жити на втіху, частіше помирайте від сміху”

Читака

Повернувшись з магазину,

Так сказала ненька:

- Ось тобі, коханий синку,

Книжичка новенька.

Не замурзай хоч цієї …

- Не журись, матусю,

Обіцяю, що до неї

Навіть не торкнуся.

Зараз 3-тій міні-урок Математика

Я дуже рада, що сьогодні всіх нас зібрала тут книга. Уміння вдумливо читати кожну книгу збагатить ваше життя, зробить його цікавим і наповненим. А навчать Вас цьому не тільки батьки, вчителі, але й ми господарі цього приміщення.

Тут книги розумні спокійно живуть,

У тихій величній світлиці

А двері широкі, відкриті ведуть,

До знань золотої скарбниці

Герої романів, легенд, повістей у тиші говорять із нами.

В книжках – відкриття всіх великих людей,

Думки, що хвилюють віками,

Ведуть нас в незнане книжки;

Розрадять, коли нам нелегко,

Для нас зберігає їх довгі роки –

Шкільна бібліотека.

“Довідкове бюро”

Що ж таке бібліотека?

Слово бібліотека - грецького походження, а перекладається так “бібліо” - книга, “тека” – зберігання. Отже, бібліотека – це місце, де зберігаються книжки, які зібрали одна чи більше людей, зібрали й бережуть.

Чи замислювались ви скільки книг повинно бути, наприклад, у власній бібліотеці? “Інтелігентній людині достатньо мати бібліотеку в сто книг, але ці сто книг потрібно вибирати все життя” Ці слова належать російському письменнику Олександру Блоку.

Цікаві повідомлення.

1. Найменша “бібліотека” в світі в Індійському місті Амрістарі. В ній зберігається одна книга.

2. Одна з найбільших бібліотек світу – національна бібліотека конгресу США. Її книжковий фонд – 4 млн. примірників.

3. Одна з найбільших дитячих бібліотек сьогодення – бібліотека-музей ім. А.П. Гайдара, що знаходиться недалеко від Канева.

Персидський вчений візир Сахиб (жив у середині Х століття) дуже любив книги. Він мав бібліотеку, що нараховувала більше ста тисяч книг. Більшу частину життя візир проводив у сідлі, разом з собою в походи брав бібліотеку. При перевезенні книг було зайнято 400 верблюдів. Цей караван був свого роду каталогом. Верблюди завжди йшли у певному порядку. Потрібну Сахибу книгу знаходили швидко.

Довідкове бюро “Словника”

“Каталог” – слово давньогрецьке і означає перелік предметів, книг. Каталог складається із карток. На кожній прізвище автора книги, її назва, прізвище художника, місто, де вона надрукована, рік видання, сторінки, серія. На деяких картках є малюнки з книг і коротке оповідання про неї – тобто анотація.

“Анотація” – це слово з латинської переводиться як коротка помітка. Тобто – це короткий зміст книги. Декілька рядків, найчастіше пишеться на першій чи на останній сторінці книги.

“Картотека” - це слово грецького походження.

І значення – система карток з довідковими та іншими даними;

ІІ значення – це скринька або шафа для зберігання цих карток.

А тепер маленький конкурс “Математика у назвах творів”

Для назв своїх творів письменники часто використовують цифри і числа. Спробуйте згадати ці твори. Наприклад числа: 1,3,7.

Чуєте гомін, перерва “Веселий сміх для усіх”

Павло Глазовий

Книгозбірня

В тебе в хаті, Марку,

Ціла купа книг!

Чом ти досі шафи

Не придбав для них?

- Де ж її дістанеш?

- Марко запитав:

- Там же, де і книги

Ти свої дістав.

- Марко глянув косо:

- В тебе розум є?

Хто ж в бібліотеці

Шафи видає?

А тепер починається 4-й міні-урок “Охорона життя”

Н. Кудько.

Я – книжка! Я – товариш твій!

Ти берегти мене умій!

Щоб я була нова щораз,

Оберігай мене від клякс.

Гортаєш – пальців ти не слинь,

Оцю погану звичку кинь.

Листків, гляди, не загинай

– Зроби закладки, їх вклади,

Мене папером обгорни,

Де взяв, туди і поверни.

Запам’ятай же – я твій друг,

Та не для отих бруднючих рук,

- Я – книжка! Я- товариш твій,

Тож зберегти мене зумій!

Ми багато говорили на цей час про бережливе відношення до книги, до підручника, адже книга – це ваша помічниця.

Щоб відкрити без вагання

У підручнику сторінку,

Необхідну для читання,

Де чомусь зробив зупинку,

Щоб завдання пам’ятати,

Сторінок не загинати,

Зайвий раз їх не гортати,

Щоб завжди книжки тримати

У належному порядку,

Треба в них постійно мати

Отакі зручні закладки.

Як правильно зробити закладку до книги? Як обгорнути свій підручник? Як правильно читати книгу? Ви зможете дізнатись з нашої підбірки літератури. Якщо у вас є бажання підлікувати книги, то у нас працює “Книжчина лікарня”.

А тепер я хотіла запитати вас:

- Назвіть відділ, де видають книги додому? (Абонемент).

Довідкове бюро.

“Абонемент” - французьке слово – означає право користуватись чим-небудь на визначений термін. Право користуватись абонементом раніше да і зараз коштувало гроші.

Ще запитання:

- Як називають забудькуватих читачів? (Боржниками).

- Скільки днів можна читати бібліотечну книгу? (Два тижні).

- Як називається відділ, де книги не можна брати додому? (Читальний зал)

В бібліотеці, а особливо у читальному залі, повинна бути тиша. В читальному залі знаходяться найцінніші книги: енциклопедії, словники, довідники та періодичні видання, тобто газети та журнали.

Давайте згадаємо, що таке енциклопедія, словник, довідник.

Довідкове бюро

“Енциклопедія” - з грецької мови перекладається, як коло загальноосвітніх знань. Енциклопедії бувають універсальні, тобто по всіх галузях знань (природа, математика, література та інші); і галузеві, тобто тематичні або предметні (історія, природа, географія).

“Словник” -

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка і Даля.

Не майте гніву до моїх порад

І не літуйтесь доглядать свій сад!

М. Рильський

“Газета” - так називались срібні венеціанські монети, чеканки 1538 року. За цю ціну в Венеціанській республіці можна було придбати листок вістів. Тому і назвали вісті - газетою.

“Журнал “ - французьке слово - періодичне видання. Підбірка газет та журналів.

5-й міні-урок. Урок “Української мови”

В школі ви школяр, школярка, а хто ви в бібліотеці? Читач, читачка. Як треба правильно звернутися до бібліотекаря? Заходячи в бібліотеку, першим, кого ви бачите, є бібліотекар. Правила культурної поведінки вимагають шанобливого ставлення, тому, заходячи в бібліотеку, ви повинні привітатися: “Доброго ранку”, “Добрий день“. Правильно звернутися до працівника бібліотеки теж треба вміти. “Тьотю, добродійко, товаришу чи пані бібліотекарю?” Одне з цих звертань найточніше підходить до наших ситуацій. Яке саме? Так дійсно: “Пані бібліотекарю”.

Остання перерва: Учнівський словник.

Відмінник – останній із могікан.

Відмінниця – гостя з майбутнього.

Вірші напам’ять – молитва.

Виклик за журналом – спортлото.

Вчитель географії – глобус в окулярах.

Вчитель іноземної мови - інопланетянин.

Екзамен – бесіда двох розумників.

Перелік не закінчено.

Свої пропозиції можете вкинути в скриньку “Чомучок”.

От ми і закінчили з вами міні-уроки, і тепер можемо відповісти , що ж то за країна , якої немає на карті – це країна Б і б л і о т е к а. Ми раді зустріти вас завтра у тихій величній світлиці. Всього вам доброго, до побачення.

Р Е К Л А М А

Нехай газет багато

На Україні є,

“Настеньку” в кожній хаті

Дитина признає.

Запитань навкруг багато,

Як на них відповідати?

Ти “Пізнайка” відкривай

І мандрівку починай.

За сторінкою сторінка

Поведе в нові світи і

На “Як?”, “Чому?” і “Де?”

Завжди відповідь знайде.

Я по світу мандрувала,

Див багато зустрічала.

Тож сідайте, я усім

Про дива ті розповім.

(Газета “Я сама”)

Акростих – з заглавних літер вийде необхідне слово.

Природи тут цікавий світ –

Абетка для юнната;

Розваги і квітковий цвіт,

Оповідок багато.

Сторінку кожну оживля

Травинка, пташка, бджілка,

Озерце, Сонце і Земля і

Калиновая гілка.

Був собі хлопчик Котигорошко,

І був у нього тато Котигорох,

І була у нього мама Котигорошиха,

І був у нього братик Котигорошатик,

І була у нього сестричка Котигорошичка,

І був його дідусик Котигорошусик,

І була в нього бабуся Котигорошуся,

І був в нього котик Котигорошок,

І був у нього песик Котигорошесик.

І жив він у місті Котигорошисті,

І ходив він у школу Котигорошколу,

І мав він друзів Котигорошузів.

Мандрівка на книгольоті: Бібліотечний урок для учнів 5 класу Мандрівка на книгольоті

Мета: ознайомити учнів з історією книги, розширити знання про найдавніші бібліотеки минулого, пояснити, що таке алфавітний та систематичний каталог, формувати уміння працювати з довідковою літературою.

Обладнання: магнітофон, оформлення залу на зразок космічного корабля, поличка з виданнями, які стануть в нагоді в процесі уроку. Вірш.

Завдання учням: “Звернись до словника”

Хід уроку

Сьогодні у нас незвичайний урок.

Сьогодні мі зробимо ще один крок

В Країну відому, в Країну чудову,

Що нас чекає, де збагачує мову.

У бібліотечну країну цікаву,

Тож парти свої перетворіть у зореходи малі.

До залу заходять дві дівчинки в одязі, який нагадує космічні скафандри.

Зоряна: Вибачте, будь ласка, що турбуємо вас, дозвольте увійти?

Мирослава: Ми прибульці з майбутнього. Я Мирослава, а це – Зоряна. Сімнадцятого травня 3000 року з нами стався випадок, про який Зоряна написала в своєму щоденнику: “Сьогодні Мирослава знайшла справжню книжку!” Знахідка була стара-стара з потертими, вицвілими палітурками й пожовклими від часу сторінками. Ми показали її нашому дідусеві і він пригадав, коли ще сам був малим, його дід якось оповідав, що в давнину свої знання, розповіді про всілякі події, люди… друкували в книжках.

Ведуча: Заглянемо у глибину століть! Етимологія свідчить… Слово книжка - праслов'янське. Є кілька гіпотез про його походження:

- Воно прийшло до нас із старих германських мов, де означало мітка, знак;

- Воно запозичене із тюркських мов і означає сувій;

Яка гіпотеза вам більше подобається? Правда ж, є істина в одному й іншому твердженні?

Мирослава: Ми з Зоряною довго розглядали літери, які немов скам'яніле військо, виструнчилися на папері, замість того, щоб мигтіти на телеекрані. А найдивовижніше, коли ми розгорнули вдруге книжку на тій самій сторінці, жодна літера не зрушила з місця.

Зоряна: “Дивись, Мирославо! – скрикнула я. Яке марнотратство! Здається книжку прочитавши, викинули геть, немов старе лахміття. В нашій віртуальній бібліотеці близько мільйона гіпертекстів, та все ж, хоч би яка й обридла, я ніколи б у світі не знищила її. Перегортаючи сторінки книги, ми дізнались, що вона з бібліотеки.

Ведуча: Давайте згадаємо, що означає слово “ бібліотека”. Це слово грецького походження, а перекладається воно так: “бібліо” – “книга”, “тека” – “зберігання”. Отож, це місце, де зберігаються книги.

Мирослава: От ми і вирішили повернути книгу, заодно і дізнатись, якими були бібліотеки на землі в ХХ столітті. В них, напевно, були бібліотекарі, тільки це були не роботи, а … люди? Безмежним космосом поміж зірок, планет, летів наш книгольот. Невдовзі ми опинились тут.

Ведуча: Не гаймо часу дарма. Всі ми просто згораємо від цікавості. Сьогодні вперше з бібліотеки стартує в наукову дивовижну подорож на найшвидкісній машині часу (показує на книгу) екіпаж учнів 5 класу, на чолі з пілотами-прибульцями. Так, це звичайнісінька книжка. Ви, скажете, до чого тут машина часу? Машина часу це штука дуже складна! А книжка, по-вашому, річ проста? Воно й не дивно, ми так часто спілкуємось з книгою, що навіть не задумуємось – яке це чудо. Ми зараз спробуємо довести вам, що це найбільше чудо з усіх чудес, створених людством.

А чи знаєте ви?

- Книга – символ Всесвіту, знань, мудрості, Бога, істини;

- У християнстві книги – це апостоли, які несуть світло знань, тому й Ісус Христос часто зображувався саме з книгою в руках;

- Книгами книг у світовій культурі вважаються Біблія, Коран, Тора, Кабала;

- У стародавньому Китаї книга, вважалася однією із восьми святих речей, силою, здатною захистити від злих духів;

- У літературі книга символізує джерело знань, мудрості.

Сьогодні ми будемо подорожувати і проводити наукові дослідження в межах Сонячної системи, а нашими станціями будуть бібліотеки минулого.

Увага, екіпаж! Приготуватись до польоту!

(звертається до присутніх вчителів). Вельмишановні пані і панове! Експерти міжнародного класу. Як ви вважаєте, чи готові екіпажі до польоту? То ж дозвольте дати команду до старту. До старту залишаються лічені хвилини! Увага! Увага! Працюють всі наземні служби! 5, 4, 3, 2, 1… Пуск!

Лунає музика.

Ведуча: Де це ми? Мені все зрозуміло, ми перенеслись у ті далекі часи, коли люди не вміли ні читати, ні писати, тому , що не було ні літер, ні паперу. Найважливіші події зберігала людська пам'ять. Змінювалися покоління, а перекази зберігалися: їх передавали з уст в уста, від одного покоління до іншого. Кожен переказ доповнювався при цьому чимось новим, щось забувалось, губилось. Так народжувались сказання, міфи, казки, легенди, билини, думи. Першого їх автора встановити неможливо. Але так хотілось людині, щоб її досвід, набутий наполегливою працею, нелегкою боротьбою з природною стихією, не пропав марно, щоб діти і внуки не повторювали гірких помилок. І людина постійно намагалася придумувати, як не втратити цей досвід. Тож “сторінками” найдавніших книжок ставали камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити.

Звичайно, перші знаки – зарубки на палиці сьогодні здаються смішними й наївними, але саме вони допомагали людині вести облік часу, сплачувати борги, рахувати худобу. Вираз “зарубати собі на носі “ означав зробити зарубку для пам'яті на палиці, яку завжди носили з собою. Зарубки для пам'яті нагадували, що треба щось пам'ятати. Наші бабусі зав'язували вузлик на хустинах, а ми, іноді, ставимо позначку на руці. Згадайте, будь ласка, свої дитячі малюнки. Ваші перші “картинки“ наче повторюючи історію людства дуже схожі на ті, які досі знаходять вчені на стінах єгипетських храмів і пірамід. З малюнків, ніби з листів минулого, можна дізнатися про густі ліси, що вкривали тоді землю, про тварин, полювання на яких годувало людей, котрі жили під холодним місяцем і гарячим сонцем.

Найціннішим скарбом для дослідника є все, що залишили після себе люди, а особливо те, що вони написали. Писемність на Землі виникла більш як 5000 років тому. За цей час зібрано чи мало пам'яток, що розповідають нам про минуле. У багатьох народів світу були свої знаки, якими вони писали. Мали вони і власний матеріал для письма. Багато сотень років тому писали на глиняних табличках. Розмочували глину. Робили з неї невелику пластину, і на мокрій поверхні спеціальною паличкою видавлювали знаки. Потім цю табличку сушили на сонці або випалювали на вогні, що надавало їй твердості. Ні дощ, ні спека для неї не були страшними. Але вони могли розбитися. Та все ж залишилися чимало саме таких пам'яток.

А чи знаєте ви?

- Що бібліотеки у Давньому Єгипті називалися: “Аптеки душі”, “Притулок мудрості” , “Дім життя”.

- Користуватися ними могли тільки багаті, заможні люди: фараони, жреці храмів. Для простих людей бібліотеки були зачинені.

Везір-ал-Сахід: Я, багдадський халіф Везір-ал-Сахід. Моя бібліотека налічувала близько 100 тисяч книг. Більшу частину життя я провів у військових походах. І за мною завжди слідував караван з книгами. Мої верблюди йшли за порядком літер в алфавіті, і караванщики – бібліотекарі завжди могли швидко знайти необхідну мені книгу. Це був своєрідний алфавітний каталог на живих верблюдах.

(Показати сучасний алфавітний каталог; продемонструвати учням порядок розташування карток).

А чи знаєте ви?

- Алфавітний каталог – це бібліографічне джерело, де бібліографічні картки розташовані за алфавітом прізвищ авторів книг (або статей).

Ведуча: А зараз, ми потрапили до розкішного палацу, одна із кімнат привела нас до величезного підземелля, в яке не проникає жоден сонячний промінь. За сонце тут правила золота куля, яку освітлювали великі факели. У великій круглій залі сидить ассирійський цар Ашшурбаніпал.

Цікава історія бібліотеки царя Ашшурбаніпала. У середині ХІХ століття археологи розкопали великий пагорб біля села Куюнджик, на лівому березі річки Тигра. Під товстим шаром землі знаходилась похована столиця Ассирії YІІ століття до н.е. Ніневія. У руїнах палацу ассирійського царя Ашшурбаніпала (668-629 до н.е.) були знайдені тисячі глиняних табличок, що були списані дрібними клиноподібними знаками. Таким клинописом користувались у давнину народи Межиріччя. Знайдені таблички були дбайливо та вміло підібраною бібліотекою.

Ашшурбаніпал: В моїй бібліотеці були “книжки” з математики, історії, медицини, географії. Лежали вони в великих глиняних чашах. І в них були зібрані сотні глиняних книг. Вони складалися з багатьох аркушів-табличок однакового розміру. На кожній табличці були написані назва книги і стояв номер “аркуша” і штамп: “Палац царя Ассирії, царя Всесвіту – Ашшурбаніпала”

Ведуча: У цій бібліотеці були розміщені книги у певному порядку, згідно з галузями знань ( показати схему). Це був своєрідний систематичний каталог.

А чи знаєте ви ?

- Систематичний каталог – це бібліографічне джерело, де бібліографічні картки розташовані за системою знань. Ця система знань називається бібліотечно - бібліографічною класифікацією ( ББК).

- За цією системою кожній науці й цілим групам наук належить свій номер ( від 1 до 99 ).

Наприклад : - математика – 22.1; - географія – 26; - фізкультура – 75; - художня література – 84 тощо.

(продемонструвати учням порядок розташування карток в систематичному каталозі).

Ведуча: Завдяки бібліотеці Ашшурбаніпала, нам достатньо добре відомі історії, легенди, міфи та оповідки шумерів, вавілонян та асирійців, а також їхні наукові доробки. Історію цих країн ви будете вивчати у 6 класі з книг:

1. Шалагінова О.І., Шалагінов Б.Б. Історія стародавнього світу: 6 кл.

2. Бондровський О. Історія стародавнього світу: 6 кл

Зоряна: (звертається до Ашшурбаніпала) Важкувато було нашим читачам. А от я спостерігала за хлопчаками та дівчатками, які виходили з бібліотеки ХХI століття, і звернула увагу на те, що отримані книжки вони несуть в руці і тримають по-різному. Дівчатка тримають їх перед собою, притискаючи до грудей, а юнаки несуть в опущеній руці, тримаючи пальцями.

Ведуча: Тут немає нічого дивного. Все це через те, що в жінках від природи закладено материнський інстинкт і свою ношу вона тримає мов дитину. Чоловікові віками, належало бути мисливцем і воїном, отже і книгу він несе як зброю.

Ведуча: Вирушаємо далі ( звучить музика ). Ми в далекій Африці. Серед буйної зелені й розкішних квітів на болотах росте папірус – рослина з довгим голим стеблом і китицею зверху. Той папірус люди використовували при будівництві різних споруд. Якось один чоловік лагодив хату. Розрізав стеблину папірусу, витяг волокнисту серцевину, поклав на сонечко підсохнути. Через деякий час він побачив, що волокна перетворились на сухі вузенькі стрічки. Згодом стебла папірусу стали розрізати на тоненькі смужки, склеювати одну до одної в клаптики, схожі на папір. До одного клаптика приклеювали інші. Так виходила стрічка, що досягала іноді десятків метрів завдовжки. Писали на папірусі спеціальним чорнилом.

А чи знаєте ви?

- Назва рослини – папірус – переносилась на сам рукопис, зроблений на ньому. Багатьма мовами світу слово, що означає матеріал для писання чи друку, пов¢язане з папірусом, скажімо похожі;

- Українською – папір, французькою - пап'є, англійською – пейпер.

Ведуча: З давніх часів до нас дійшли списані шматки кори берези – берестяні грамоти. Минули століття, вони ніби запізніле листя розповідають про те, як жили, чим займалися наші пращури. Найдавнішими документами, писаними на бересті є грамоти, знайдені на території міста Звенигорода, на Львівщині. Вони були написані понад 800 років тому.

Ведуча: Наша подорож триває, наступна зупинка в Малій Азії, в стародавньому Пергамі, де у ІІ столітті до н.е. зробили першу книжку з шкіри. Тому папір із телячої шкіри й назвали пергаментом. Ці книжки були більш зручні і легкі, але дуже дорогі.

А чи знаєте ви?

- На виготовлення однієї книжки потрібні були шкіри з цілої череди телят.

- В Україну пергамент завозився з грецьких земель.

Ведуча: Найдавнішою вітчизняною рукописною книгою, яка зберіглася до наших днів є Остромирове Євангеліє, написане у 1056-1057р.р. за князювання у Києві Ізяслава Ярославовича. А книжку Пересопницьке Євангеліє справедливо називають вершиною українського книжкового мистецтва середини ХYІ століття. Вперше в історії східнослов'янського книгописання традиційні церковні тексти перекладено тогочасною українською літературно-писемною мовою. Під час інавгурації, тобто клятви Президент України присягався на Пересопницькому Євангелії.

Ведуча: Але пергамент коштував дорого, тож прагнули замінити його більш дешевим матеріалом. Існують наукові докази того, що близько 2 тис. років тому, коли греки і римляни писали на папірусі, китайці вже винайшли папір. У 105 році майстер Цай Лун показав китайському імператорові спосіб виготовлення паперу. У кам'яній ступі з волокном бамбука, трави і старого ганчір'я, подрібнюючи і перемішуючи їх з водою, він одержав заміску. За допомогою рамки, в якій була натягнута сітка з місива, “відливали” папір. Його довго віджимали, сушили, розглажували й отримували чудовий матеріал для письма. Саме так описується в китайських рукописах спосіб виготовлення паперу.

Ведуча: Діти, поясніть мені, такий фразеологізм. Прочитати книжку від дошки до дошки. (Відповіді дітей). А правильно, прочитати книжку до кінця.

Це цікаво…

Раніше книжки не друкували, а писали гусячими перами. Записували все в зошити, потім зошити зшивали ремінцями, які прикріплювали до дерев¢яних дощечок, їх обтягували шкірою – оце і була палітурка. Такі книжки й справді читали від дошки до дошки.

Ведуча: Перші паперові книги в Україні були написані в монастирях. Ченці старанно переписували не лише святі книги, а й працювали над літописами.

Мирослава: А що, це літопис ? ( Відповідь дітей ).

Ведуча: У літописи занотовували події, які пам'ятали з минулого, і те, що відбувалося за їхнього життя. Ченці чимало ходили по світу, повертаючись до свого монастиря, розповідали, що бачили чи чули. Ченці – літописці записували їхні розповіді. Так день за днем, рік за роком народжувалися безцінні книги – літописи. Без яких сьогодні не обходиться жоден дослідник давнини. (Кого ви знаєте – літописця?)

Ведуча: Екіпаж! Увага! Ми вступили в період, що відомий в історії, як період Київської Русі. Ми в стародавньому Києві. Давайте завітаємо у Софіївський собор, закладений в ХІ сторіччі з наказу Ярослава на честь його перемоги над печенігами. Саме в часи князівства Ярослава Мудрого при Софіївському соборі засновується перша в Київській Русі бібліотека. Ось так це було (розповідь монаха).

Монах: Сиділи переписувачі в соборі, переписували книги, що потрапляли до інших міст. Коштували тоді ці книги дуже дорого. Виготовлялися вони з пергаменту, а обкладинку оздоблювали коштовним камінням, золотом, сріблом. Тому й не дивно, що до полиці книгу частенько прикріплювали ланцюгом. Проти викрадачів застосовували різні способи боротьби одним з найцікавіших був такий: на полях чи на початку писалося міцне закляття, або лайка, до того, хто хотів би книжку викрасти, наприклад: “хто хотів би цю книжку віддалити від цього місця, той буде мати зі мною справу перед божим судом” На одному рукописі ХYІІІ століття стояв навіть такий двовірш: “Хто би мав сю книгу викрасти, тому сім літ свині пасти”

Ведуча: На превеликий жаль, книги з бібліотеки Ярослава Мудрого не дійшли до нас. Після захоплення Києва ханом Батиєм у 1240 році доля їх невідома. Є припущення про те, що кияни надійно заховали від ворогів цей безцінний скарб. Де саме? Поки що невідомо. Може, комусь із Вас поталанить: виростите і знайдете книгозбірню, свідчення віків про давню культуру наших предків.

А чи знаєте ви?

- Про бібліотеку, засновану в далекому ХІ ст., нам нагадує пам'ятний знак установлений на території заповідника “Софіївський музей”.

- На камені зображено Ярослава з книжкою в руках і викарбувано рядки з літопису: “Року 6545 (1037) Ярослав цей, син Володимира, засіяв книжними словами серця вірних людей: Велика ж бо користь людині від учення книжного”.

- У Давній Русі книги складалися у короби, так вони краще зберігались;

- У далекому минулому книги зберігалися під монастирськими склепіннями, прикуті ланцюгами.

Ведуча: Діти, уміння знайти необхідну інформацію в бібліотеці важливо для кожного учня. Це вміння можна порівняти з роботою капітана у відкритому просторі. З початку 60-х років нашого століття наполегливо велися дискусії з приводу того, що книга, як носій інформації невідворотно відмирає. Вважалося, що їй на зміну прийде кіно, діафільми, мікрофільмування, тощо. З початком комп'ютеризації пошук інформації спростився. Але для того, щоб заложити чи розробити якусь програму, її повинні створити знов-таки люди. Можливо, бібліотеки майбутнього будуть без книжкових полиць, а складатимуться тільки з комп'ютерних програм. Але безперечно одне: книжка – це геніальний винахід людства, який заслуговує нашої уваги і любові.

Мирослава: Усім наземним космічним службам. Усім, хто чує нас!

Зоряна: (уривки з вірша Юрія Ванага).

Книги, книги на полицях,

Завше тихо поміж книг.

Та яку ти не розгорнеш –

То й легенда в кожній з них.

Все, що серце і що розум,

Вік творили не один,

Повизбирувало людство

В книги – перли із перлин.

Ведуча: А зараз, щоб трохи відпочити від побаченого і від почутого ми з вами розв'яжемо кросворд.

Кросворд. 1. Зовнішній захищений засіб для книжки (обкладинка). 2. Що допомагає читачеві швидко і зручно орієнтуватися в середині тексту книжки? (зміст) 3. Місце бібліотеки, де видають книжки додому (абонемент). 4. Невеличка книжечка заведена на кожного читача бібліотеки (формуляр). 5. Як називається книга, яка знає все? (енциклопедія). 6. Як називається один бік паперу в зошиті або книжці? ( сторінка ) 7. Як називають того, хто читає книжки, до кого звернені твори писемності? (читач). 8. Голубка біла, в наш дім залетіла. Що в світі бачила, про все розповіла. (газета) 9. До якої книги треба звернутися, коли вам зустрічаються нові слова? (словник). 10. Не людина, а є вчителем людини. (книжка). По вертикалі у нас вийшло слово БІБЛІОТЕКА.

Практичне заняття: Знайти в алфавітному каталозі картки письменників: Г.Х.Андерсена та М.Коцюбинського.

Мирослава: Наш політ завершується і для екіпажу 5 класу домашнє завдання: зробити вдома на власні книги - алфавітний каталог.

Ведуча:

Збіг урок наш, як коротка мить.

(дуже швидко час біжить).

Ще попереду у вас багато кроків

і цікавих і важких уроків.

Завдання покличуть у книгозбірню,

Найскладніші ж завдання – життя.

Так старайтесь вправно все вивчати!

Пам'ятайте: учня скарб – знання!