Цікаво знати!

18 лютого - День батарейки.

А ви знаєте, що першій відомій батареї понад 2000 років?

Вчені припускають, що вона могла виробляти до 2 вольт, однак її використання залишається загадкою і понині.

Сьогодні у нас є можливість відсвяткувати життєво важливий і корисний винахід та нагадати про те, що користуючись такими елементами живлення, дуже небагато людей звертають увагу на маленьку піктограму у вигляді перекресленого сміттєвого контейнера, розташовану на корпусі. Вона інформує про те, що батарейки підлягають особливій утилізації. Пов’язано це з тим, що

викидаючи їх на смітник або залишаючи їх припадати пилом десь у темному кутку будинку, ви ризикуєте завдати серйозної шкоди здоров’ю своєї родини і навколишньому середовищу. Шкода від батарейок криється в їх складі, а саме в речовинах, якими наповнені батарейки: це магній, ртуть, марганець, нікель, цинк, свинець, кадмій та інші небезпечні речовини. Поки їх корпус зберігає герметичність і не має пошкоджень вони безпечні.

Однак під впливом вологи та інших зовнішніх факторів корпус батарейки піддається корозії та руйнується. Коли герметичність втрачена отрута потрапляє назовні і стає вкрай небезпечною.

За твердженнями вчених, вміст всього однієї батарейки отруює близько двадцяти квадратних метрів землі.

Заражається не тільки земля, а й рослини, які на ній ростуть, - вони стають токсичними. Якщо зараженню підпадає пасовище, де пасуться домашні тварини, то їх молоко стає небезпечним. Шкода батарейок для навколишнього середовища величезна.

Вчені називають ці предмети зброєю масового ураження. Екологи зуміли підрахувати, чим саме може обернутися звичка, викидати джерела живлення. Є навіть конкретне цифрове вираження шкоди, що завдається такими батареями: один такий пристрій може стати причиною того, що не виростуть два дерева, не виживуть кілька тисяч дощових черв'яків, які роблять грунт родючим, загине кілька сімей їжачків і кротів! Хоч батарейки і складають лише 0,25% від усіх відходів, на їх частку припадає не менше 50% токсичних металів у смітті.

Тож будьмо відповідальними: відпрацьовані батарейки здаємо на утилізацію, щоб зберегти наше життя та життя нашої планети!

Виробництво батарейок 👉https://youtu.be/hXzU6kgYhBc?si=r7Bp-S2EfGNul-9p

 

 

День порятунку жаб — це захід, який проходить щорічно 28 квітня і спрямований на підвищення обізнаності про важливість збереження земноводних і загрози, з якими стикаються популяції жаб у всьому світі.

Ця подія створена 2009 року, активісти та волонтери цієї організації проводять освітні заходи по всьому світу, надають освітні матеріали для бажаючих долучитися до цієї природоохоронної акції.

День захисту жаб є найбільшим у світі днем просвітницької діяльності та дій зі збереження земноводних. З моменту свого заснування у 2009 році ця глобальна подія надихнула людей, громади та організації у 58 країнах світу підвищити обізнаність про критичні загрози, з якими стикаються популяції земноводних, та зробити значущі кроки для їхнього захисту.

Більше інформації та цікавих фактів про життя жабок, а також мультик та майстер клас з оригамі «Веселі жабки» на вас чекають за посиланням 👇

На ЩО здатні ЖАБИ? | Найцікавіше про ЖАБ

Цікаві факти про ЖАБ

Як пуголовки маму шукали. Цикл жаби. Від пуголовків до жабенят. Казка + спостереження.

Орігамі паперова жаба (жабка), що стрибає

Книги, які варто почитати до Дня святого Миколая

 Здавалося, зовсім недавно закінчилася осінь, а вже й зимові свята на порозі. Завтра настане День святого Миколая — одне з улюблених свят українських малюків.

 А сьогодні пропонуємо вам підбірку книжечок, які можна почитати з малюками напередодні Дня святого Миколая. Адже вже сьогодні ввечері хлопчики й дівчатка принишкнуть, очікуючи на справжнє диво й виглядаючи доброго дідуся з гостинцями.

До того ж, кожна з цих книг може стати чудовим подарунком для діток, відкриваючи малечі цікавий та захоплюючий світ літератури.

    Отож, розпочнемо з новинок.

    1. «Подарунок від святого Миколая»

 Автор: Дзвінка Матіяш

    Видавництво: ВСЛ (Видавництво Старого Лева)

    Рік видання: 2018 Вік: від 5 до 10 років

    Видавництво Старого Лева тішить своїх читачів зимовими новинками: щойно з друку вийшла нова дитяча книга української письменниці Дзвінки Матіяш з чарівними ілюстраціями Наталії Олійник.

    Це історія про хлопчика Олеся, який з нетерпінням чекає приходу святого Миколая. Але після розмови з однокласниками в нього з’являються сумніви: можливо, доброго дідуся насправді не існує? Може, то батьки кладуть подарунки під подушку?

 Та дива стаються тоді, коли на них вже й не чекаєш: хлопчик отримує запрошення в незвичайну подорож у часі, до якої захочуть приєднатися не лише малюки, а й дорослі.

2. «Лист до Миколая»

Автор: Юлія Смаль

    Видавництво: ВСЛ (Видавництво Старого Лева)

    Рік видання: 2018

    Вік : від 0 до 6 років

    Авторка цієї книжечки в поетичній формі познайомить найменших читачів з улюбленим святом українських малюків.

    Що хочуть отримати діти від Святого Миколая, про що просять його у своїх листах? Віршик Юлії Смаль в художньому оформленні Марти Кошулінської розповість про незвичайну мрію одного хлопчика, який хотів отримати під подушку... Та ні, краще почитайте!

    Не менш цікавими є книги, що вже пройшли випробування часом. Деякі з них навіть перевидавалися й доповнювалися, аби радувати своїх читачів новими історіями.

3. «Від Миколая до Різдва»

Упорядник: Галина Кирпа

    Видавництво: Рідна мова

    Рік видання: 2014

    Вік: від 3 до 8 років

    Ця кольорова красива збірка стане справжнім поводирем у традиції й особливості святкування зимових свят — від Миколая до Різдва.

    В ній зібрано як авторські поезії, так і народні колядки, щедрівки, що перетворюють звичайні буденні речі на чарівні та неповторні події.

    Автори запевняють: День святого Миколая в давнину вважався веселим народним святом. Як же його святкували наші предки? Відповідь маленькі читачі знайдуть на сторінках цієї книги.

4. «Прийди до нас, Миколаю»

Автори: Богдан Данилович, Ніна Мудрик-Мриц, Галина Маніва, Олена Погребняк

    Видавництво: Свічадо

    Рік видання: 2016

    Вік: від 6 до 14 років

    Ця збірочка оповідань про Святого Миколая запрошує діток молодшого та середнього шкільного віку насолодитися затишком передріздвяної пори. Історії тут не лише світлі та щирі, а й повчальні: вони покажуть дитині, як доброта та гарні вчинки можуть змінити світ на краще.

Ну, що ж? Зі святковими книгами познайомилися — залишилося лише обрати якусь до вподоби, вмоститися зручніше й поринути в незвичайні пригоди разом з героями.

За матеріалами - https://learning.ua/blog/201812/7-knyh-iaki-varto-pochytaty-do-dnia-sviatoho-mykolaia/

 3 грудня виповнюється 300 років від дня народження українського філософа, просвітителя, гуманіста, поета, який увійшов до списку 100 найвідоміших філософів світу, поряд з Сократом, Епікуром, Конфуцієм та іншими.

Філософ, вчення якого про любов, свободу і життя зберігає актуальність через багато століть після його смерті. Григорій Сковорода є єдиним європейським філософом, який доводив вірність власного бачення світу всім своїм життям. Мислитель говорив, що у кожної людини в житті є своє призначення, завданням кожного з нас є пошук єдино вірного шляху, особливої місії на землі. Сковорода був патріотом і борцем за українську незалежність, він дуже важко переніс знищення імперською владою Запорозької Січі.

Григорій Сковорода був унікальним педагогом-новатором, він постійно намагався вийти за рамки загальновизнаних канонів, його методи викладання не припадали до душі російському царському режиму. Але він ніколи не зраджував своїм принципам і часто залишав таку роботу. Протягом свого життя Сковорода працював учителем та викладав в навчальних закладах. Він був також надомним педагогом. Педагогічний талант Сковороди був настільки блискучим, що він розробив власну методику навчання - він прагнув, щоб його учні освоїли в першу чергу вміння мислити, аналізувати, робити власні висновки. Подібне новаторство не прийшлося до вподоби владі того часу, нерідко кар'єра вчителя закінчувалася безславно. Проте успіхи учнів педагога-просвітителя можна розглядати як об'єктивний показник якості його викладання.

Григорій Сковорода - «вічний мандрівник», він обійшов пішки Угорщину, Австрію, Польщу, Німеччину, Італію. Знайомився із ученими, відвідував лекції в університетах.

Він завжди виявляв зневагу до чиновників. Нібито одного разу його запросила Катерина ІІ. Коли імператриця увійшла до приймальні, всі присутні вклонилися їй, крім Сковороди, який пояснив це так: «Не я хотів тебе бачити, а ти сама захотіла подивитися на мене. Як же ти мене роздивишся, коли я вдвічі зігнуся?!»

Вважається, що Сковорода знав дату смерті. 9 листопада 1794 року поет, за переказами, викопав собі могилу, одягнув чисту білизну і навіки заснув. На місці його упокою, як він і заповідав, немає хреста, тільки камінь з написом: «Світ ловив мене, але не спіймав».

За посиланням та з добірки книжок можна дізнатися більше про життя і творчість Славетного Українця Григорія Савовича Сковороди 👇👇👇

https://youtu.be/nm2BT5Fmg0c

 Вислови про книги 👉(див. тут)

ЧОМУ БІБЛІОТЕЧНИЙ ШТАМП СТАВИТЬСЯ САМЕ НА 17- Й СТОРІНЦІ, А НЕ В ІНШОМУ МІСЦІ

 

Незалежно від видання, жанру та обсягу твору, бібліотечний штамп завжди ставиться на 17-й сторінці книги. Люди, які не так вже й часто ходять в бібліотеку, швидше за все навіть не звертають увагу на подібну тонкість. Ті ж, хто відвідує бібліотеку постійно, напевно помічали це і ставили запитання: чому все саме так? Насправді у вибору конкретної сторінки для штампа є логічне і просте пояснення.

Чому обрано саме 17 сторінку?

Як тільки книги почали друкувати на папері, їхній формат було здебільшого стандартизовано — а для друку використовувалося складання аркушу паперу 4 рази по 4. Так утворювалися 16 аркушів малого формату. У випадку, якщо перший зшиток із 16 листків (де був і титульний аркуш із назвою книжки, автором та позначкою книгозбірні чи друкарні) губився, ідентифікувати книжку можна було за екслібрисом на 17 сторінці (на початку другого друкарського аркуша).

Як рахується авторський аркуш, друкарський аркуш та до чого тут 17 сторінок?

В поліграфії та видавничій справі є поняття друкарського аркуша. В пост-радянській практиці авторський аркуш дорівнює 40 тис друкарських знаків (чому ми кажемо «в пост-радянській»? Бо друк та верстка і досі здійснюється за ГОСТами, встановленими за часів СРСР).

Паперовий аркуш — одиниця для розрахунку кількості паперу на друк; позначається в сантиметрах ширини та довжини. Залежно від кількості згинів та вихідного формату паперу (А0, А1, А2 тощо) розмір готової книги складає 1/2, 1/4, 1/8, 1/16 тощо. З 17 сторінки починається другий аркуш, тому її проштамповують так само, як 1 сторінку книги.

Вітчизняна практика верстки та книгодруку послуговувалась для визначення форматів положеннями ГОСТ 1342-68 «Папір для друку. Формати». В ньому є 7 форматів (в см): 60 х 84; 60 х 90; 70 х 90; 70 х 100; 70 х 108; 75 х 90; 84 х 108.

Обліково-видавничий аркуш = 40 тис знаків = 700 рядків віршованого тексту = 3 тис см2 графічного матеріалу.

Чи правда, що мітки на 17-й сторінці були до появи паперових книжок?

Інформація з відкритих інтернет-джерел говорить про різне, але деякі дослідники твердять, що екслібриси на 17 сторінці ставили ще в книжках, які взагалі не були надруковані на друкарському верстаті, а писалися від руки (і навіть є згадки про подібні мітки в книжках, які були на дощечках чи табличках з глини). Найбільш ймовірно, такі позначки мали позначати обмежені наклади книжок чи належність їх до книгозбірні одного власника (або одного майстра, котрий такі книжки виготовляв).

Чим штамп на 17-й сторінці можна замінити?

В порядку експерименту можемо припустити, що подібні штампи можна було би замінити QR-кодами, наліпками із магнітною стрічкою (як в магазинах із книжками) чи штрих-кодами для сканування. Хоча здається, що практика «проштамповувати» книжки в традиційних українських бібліотеках збережеться ще надовго.

ЦІКАВО ...

Найбільш непопулярні  на сучасному антикварно-букіністичному ринку є книги з виведеними або стертими механічним способом бібліотечними печатками. Іноді навіть настає просто якийсь відчай, коли береш в магазині у свої руки пристойну книгу і вже відчуваєш, що вона буде зі стертими печатками.

Приблизно ті ж почуття виникають при читанні деяких аукціонних каталогів, в яких фраза «сліди від виведеного штампа» стає однією з найпоширеніших. Якщо є бажання можна скласти своєрідну класифікацію цих дефектів: грубо виведені хімічним способом штампи бібліотек (за чутками грузинського походження); друку, стерті буквально до дірок кустарним чином; майстерно віддалені штампи професійними реставраторами.

В останні два-три роки особливо витончені збирачі й дилери вирізують частину титульного аркуша з печатками, а потім імітують його реставрацію. Це може бути як повне дублювання всієї сторінки, так і нарощування її фрагмента. Фігура книжкового збирача, який тримає книгу з відкритим титульним листом над своєю головою, ближче до люстри, і намагається розглянути сторінки на просвіт, може стати своєрідним символом нинішньої епохи. Після цього він також недовірливо розглядає поля сімнадцятої сторінки, а потім — для впевненості — тридцять третю.

Емоційна втома від таких книжок і небажання заохочувати крадіжки з державних бібліотек привели до того, що багато збирачів категорично відмовляються купувати подібні екземпляри, хоча мало хто з них може сказати, що таких книг взагалі немає в їх домашніх схованках.